Get Adobe Flash player

Головне меню

Корисні посилання

baner1

baner2 

baner3

baner6

Їжа — це життєво важливе джерело енергії та поживних ре­човин для організму людини. До того ж вона може бути способом отримання рецепторного задоволення чи естетичної насолоди, або ж навпаки, — джерелом тривог і розчарувань,

За сучасного розмаїття продуктів харчування вибрати золоту середину між «смачною» і «корисною» їжею дуже складно. За сте­реотипним уявленням, «корисна» їжа завжди чітко дозована, пріс­на, з майже непомітними смаковими якостям. «Смачна» їжа — це обов’язково великі порції, святкові страви, які інтенсивно подраз­нюють смакові рецептори (дуже солодкі, солоні тощо). Витоки цих установок знаходяться у ранньому дитинстві, адже основні харчові переваги, культуру вживання їжі та здатність відчути момент наси­чення дитина засвоює, спостерігаючи за батьками.

Вплив педагогічних уявлень батьків

Протягом перших двох-трьох років життя дитина отримує спе­цифічне «дитяче» харчування. Більшість батьків, особливо під час виховання першої дитини, намагаються суворо дотримуватися реко­мендованого раціону. Вони чітко розмежовують приготування «дитя­чих» і «дорослих» страв. Це призводить до того, що дитина зазвичай їсть ледве солону або ледве солодку, негостру, відварену «корисну» їжу, а її батьки — «смачну»: смажену, копчену тощо. Спостерігаючи за до­рослими дитина мріє скоріше вирости і почати їсти лише «смачну» їжу. Так батьки несвідомо підштовхують дитину до вибору способу хар­чування.

Мама приготувала для дворічного Дмитрика вечерю: прісні овочі із перетертим відвареним м'ясом. Вона вмовляла його з'їсти цю «смакоту», що бути «великим, здоровим і сильним». Невдовзі з роботи повернувся тато Дмитрика і отримав порцію ароматної смаженої картоплі з рум’яною котлетою і солоним огірком. Тато їв із насолодою і вихваляв вечерю. Запах «дорослої» їжі і татові емоції не залишилися непоміченими. Дмитрик зробив висновок, що таку їжу йому не можна їсти, бо вона некорисна, проте дуже смачна. Тому коли він виросте, то буде їсти виключно «смачну» їжу, яку йому так хочеться спробувати.

Прикладів, що ілюструють вплив батьківської поведінки на хар­чові переваги дітей безліч. Усі вони доводять виняткове значення культури харчування батьків як моделі для наслідування дітьми.

У довгій черзі до кабінету лікаря Артем почав вередувати. Мама хлопчика миттєво дістала із сумки печиво. Артем взявся смакувати ласощі і заспокоївся, а його мама полегшено зітхнула.

" Хлопчик отримав урок: якщо нудно, то треба зайнятися жуван­ням. У дорослому віці така установка збільшує ризик потрапити в залежність від їжі через стрес або депресію.

Марійка дуже старалася, допомагала батькам прибирати квар­тиру. Після прибирання мама дала дочці цукерку зі словами: «Молодець, візьми цукерку!». А коли невдовзі дівчинка розки­дала іграшки по кімнаті і відмовилася їх прибрати, мама при­грозила: «Якщо не прибереш, залишишся без солодкого!».

Якщо така поведінка мами має систематичний характер, то врешті-решт у Марійки сформується умовний рефлекс: «Коли я хороша, слухняна і вихована — я їм смачне; якщо я погано по­воджуся, бешкетую, не слухаюся батьків — я не отримую солод­кого задоволення. Звісно, я хочу бути хорошою! За цукерку!».

Окрім індивідуальних харчових переваг, дитина також перей­має сімейні гастрономічні традиції. Поєднання продуктів, періо­дичність та обсяги споживання їжі — усе це переходить у спадок разом із загальним виховним багажем. На вибір стилю харчування дорослих так само колись вплинули їхні батьки. Протягом життя до цього впливу додалися фінансові можливості, релігійні погляди,доступність певних продуктів у межах території проживання, а також вплив реклами.

Власне, ставлення до їжі визначається не лише культурою харчування, але й досвідом людства. «Товста дитина — здоро­ва дитина» — таке твердження закладене у свідомості бабусь, а іноді й деяких мам. Бо ж вони думають, що нагодувати дити­ну — головне материнське призначення. А якщо мама не наго­дує, то обов’язково це зробить бабуся. Проте дитина не потребує великої кількості їжі. Намагаючись «запхати» в дитину порцію страви, розраховану на дорослу людину, батьки негативно впли­вають не лише на фізичний стан, а й на її психіку. Із часом для та­ких дітей переїдання стає звичкою, що призводить до надмірної ваги.

Досить часто причинами переїдання стає примушування дити­ни з’їсти все та показати пусту тарілку або соромлення її за викидан­ня залишків їжі. Так дитина, поступаючись вимогам батьків, звикає переїдати. Хоча будь-яка дитина здатна зрозуміти та відчути, скіль­ки їй потрібно з'їсти.

Об’єм страв має відповідати віку дитини та функціональним можливостям її травної системи. Надмірний об’єм страв може спри­чинити навіть функціональні порушення шлунково-кишкового тракту.

Вплив засобів масової інформації

Саме реклама є одним із найбільш агресивних пропагандистів шкідливого способу життя і зокрема нераціонально­го харчування. Психологи встановили взаємозв’язок між частотою перегля­дів рекламних роликів дітьми віком від двох до шести років і проханнями купи­ти рекламований продукт. Повторний перегляд реклами збільшує озвучені запити удвічі. Тому нескладно передба­чити наслідки щоденного перебування дитини в приміщенні з увімкненим те­левізором, інтернетом або радіо.

Часто батьки замінюють натуральні компоти або соки на газовані напої, а молоко – на фасовані коктейлі. Такий варіант економить час, та й вартість продуктів-замінників цілком прийнятна для сімейного бюджету. Наприклад батьки дозволяють собі пляшку вечірнього пива, а дітям купують його замінник – солодку газовану воду. Ані вітамінів, ані мінералів цей напій не містить. Якби маркетологи не переконували в тому, що додавання «натурального соку» робить рекламований продукт корисним для здоров’я, кількість консервантів, барвників та ароматизаторів свідчить про зворотнє – його  шкідливість. Особливу увагу слід звернути на вміст цукру в газованих напоях. У одній пляшці його може бути до кількох столових ложок. А розрекламовані низькокалорійні солодкі напої містять фенілаланін, який стимулює вироблення адреналіну і посилює відчуття голоду. Для хворих на фенілкетонурію ця амінокислота є небезпечною для життя .

Різноманітність раціону

Страви, приготовані в дошкільному навчальному закладі, від­різняються від домашніх. Небагато сучасних мам готують рибні кот­лети або варять какао. Іноді, потураючи смакам та примхам дитини, вони готують одні й ті самі страви. До того ж батьки часто купують навіть маленьким дітям чіпси, сухарики, піцу, газовані солодкі на­пої. Про шкідливість цих продуктів харчування знають усі. Вони не містять корисних для організму дитини" речовин, тож і не задо­вольняють його фізіологічні потреби. Утім, найбільше вражає те, що батьки годують дитину такими продуктами зранку, до відвіду­вання дитячого садка. Природно, що після такого перекусу про хоро­ший апетит не може бути й мови.

Вживання натщесерце продуктів харчування зі штучними барвниками, консервантами, ароматизаторами, підсолоджувачами та газом викликає у дітей подразнення слизової оболонки шлунка та сприяє розвитку гастритів, виразкової хво­роби, закрепів.

На думку вчених, від народження діти півсвідомо надають перевагу солодкому, сприймають солоне та автоматично відки­дають гірке та кисле. Цьому є просте пояснення: солодка та со­лона їжа містить цінні та легкозасвоювані речовини. їх організм розпізнає як смачні. Гіркий та кислий смак мають більшість не­свіжих та отруйних продуктів, тому організм визначає їх як не­смачні. Продукти ж, що мають такі смаки, дитям хочеться виплю­нути.

Урізноманітнити дитяче харчування взимку можна заготовлени­ми на зиму чорною смородиною та порічками, квашеною капус­тою, солоними огірками та помідорами. Навесні можна додати до раціону зелень: салат, шпинат, щавель, зелену цибулю, молоду кропиву, кріп та петрушку, а влітку — ягоди.

Тож, щоб у дитини завжди був хороший апетит, важливо уріз­номанітнювати меню вдома, особливо у вихідні дні. Додайте до дитячого меню страви, які подають у дошкільному навчальному за­кладі. Це сприятиме наступності в харчуванні дітей, а також дитина ліпше сприйматиме одні й ті самі страви, які готують вдома та в ди­тячому садку.

Режим харчування вдома

Достатньо часто в сучасних сім’ях відсутній режим харчуван­ня, особливо у вихідні дні. Дітей годують з неоднаковими проміж­ками між прийомами їжі або пізно ввечері перед сном. Це шкодить роботі шлунково-кишкового тракту дитини.

Вживання їжі в певний час виробляє умов­ний рефлекс, забезпечує ритмічність процесів секреції у шлунку й оптимальне виділення травних соків.

За безладної організації харчування організм дитини привчаєть­ся протягом усього дня перекушувати між основними прийомами їжі, іноді навіть замість них.Окрім того, відсутність режиму харчування вдома робить марними зусилля працівників садочка щодо формування у дітей потреби харчуватися в певний час.

baner3D
 
400
 

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Годинник

лічильник відвідувань

5386205
Сьогодні
Вчора
Цей тиждень
Минулий тиждень
Цей місяць
Минулий місяць
Вся статистика
76
99
337
5383946
8902
8437
5386205

Ваша IP адресса: 54.237.183.249
Server Time: 2020-09-30 06:45:47

Наші друзі

baner4

baner5